Позивач придбав у державного підприємства частину майнового комплексу, який в подальшому було поділено в натурі з припиненням права спільної часткової власності.

Оскільки право оренди позивача на земельну ділянку, на якій розташовувався даний майновий комплекс, було скасовано. Позивачем було подано новий позов про визнання права користування з посиланням на положення статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України.

Частково задовольняючи касаційну скаргу державного підприємства, інтереси якого представляло адвокатське бюро “Романа Ганенка”, Верховний Суд погодився з доводами скаржника і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, зокрема, на те, що в матеріалах справи відсутні: проект землеустрою, на підставі якого здійснювалось формування спірної земельної ділянки та зміна її цільового призначення; рішення Бородянської районної державної адміністрації (чи будь-якого іншого органу державної влади чи місцевого самоврядування) до компетенції якого віднесено питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування позивач; рішення про, власне, надання земельної ділянки в користування, про що неоднократно наголошував скаржник.

З текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72854181


0 коментарів

Залишити відповідь

Avatar placeholder

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *