Досить часто об’єктом спадкування є домоволодіння (житловий будинок з погосподарськими спорудами), однак правовстановлюючі документи на таке майно – відсутні. Тобто коли померлий за життя не зареєстрував своє право власності на житловий будинок і, відповідно, спадкоємці позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Така ситуація найбільш характерна для житлових будинків у сільських населених пунктах, збудованих до 1992 року.
За часів існування СРСР питання оформлення правовстановлюючих документів на житлові будинки регулювалось Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка була затверджена Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та діяла до 1995 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.95р).
Однак з урахуванням положень пунктів 1, 4 та 6 Інструкції її дія не поширювалась на сільські населені пункти.

Починаючи з 1979 року, в селах  було запроваджено ведення погосподарських книг, які були особливою формою статистичного обліку і де відображалась інформація про склад домоволодіння, загальну та жилу площу житлового будинку, рік введення в експлуатацію, а також про «голову господарства». Однак і в погосподарських книгах зразка 1979 року не існувало поняття «власник житлового будинку».

Неврегульованість питання реєстрації права власності на житлові будинки, розташовані в селах, призвела до того, що власники домоволодінь не реєстрували свої права на дане майно і не отримували правовстановлюючі документи. Навіть після смерті власників їх спадкоємці не звертались до державних нотаріальних контор із заявами щодо прийняття спадщини. Як правило, все обмежувалось внесенням відповідних змін до погосподарської книги відповідної сільської ради.

За вказаних обставин спадкоємці, які прийняли спадщину після вступу 01.01.2004р. Цивільного кодексу України, змушені звертатися до суду з позовами про визнання за ними права власності на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини.

Одним із доказів належності нерухомого майна спадкодавцю в такому випадку можуть бути:
– виписка з погосподарської книги, в якій зазначається рік побудови будинку (введення в експлуатацію), інформація про власника (голову двору, домогосподарства) , адресу домоволодіння та інша інформація;
– рішення виконавчого комітету про оформлення права власності на житловий будинок за спадкодавцем (якщо померлий за життя звернувся до виконавчого комітету щодо оформлення права власності);
– державний акт на право власності на земельну ділянку (або на право приватної власності на землю) – за наявності;
– будівельний паспорт, виданий органами архітектури тощо.

Окрім того до суду також буде необхідно надати технічний паспорт, складений за результатами проведення технічної інвентаризації житлового будинку, а також висновок про експертну оцінку нерухомого майна, оскільки саме вартість житлового будинку буде складати ціну позову і, відповідно, буде базою для нарахування судового збору. Оцінку майна слід проводити навіть у випадку, коли спадкоємці – позивачі у справі – мають пільги зі сплати судового збору, оскільки відповідно до вимог статей 80 та 119 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову має бути обов’язково зазначена у позовах майнового характеру (до яких, власне і відносяться позови про визнання права власності на спадкове майно).

У випадку задоволення позову, рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, буде слугувати правовстановлюючим документом, яким посвідчується право власності на житловий будинок вже спадкоємців цього майна. Для реєстрації свого права власності спадкоємці мають звернутись до відповідних територіальних органів Державної реєстраційної служби України за місцезнаходженням нерухомого майна (навіть, якщо спадкова справа заведена на території іншого району чи області). Після реєстрації права власності та отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, спадкоємцям вже не потрібно звертатись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, оскільки будь-яких подальших дій для оформлення своїх прав на спадкове майно не вимагається.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*