Відповідно до положень Глави 5 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням (функціональним використанням) відносяться земельні ділянки, призначені для ведення:

– товарного сільськогосподарського виробництва;
– особистого селянського господарства;
– фермерського господарства;
– садівництва (індивідуального та колективного);
– городництва;
– сінокосіння та випасання худоби;
– підсобного сільського господарства.

За складом угідь до земель сільськогосподарського призначення також відносяться:

– господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження (крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення);
– землі під господарськими будівлями і дворами;
– землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції;
– землі тимчасової консервації.

При цьому відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Оскільки Земельний кодекс України не містить визначення поняття «іноземна юридична особа», слід керуватись іншими нормами чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 63 Господарського кодексу України підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Також відповідно до статті 117 Господарського кодексу України іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

При цьому за змістом частин 3 – 5 статті 63 Господарського кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом підприємства.

Таким чином незалежно від підстав набуття нерезидентом прав на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (створення нової компанії чи повний викуп часток статутного капіталу у вже створеного товариства), якщо загальний розмір долі в статутному капіталі іноземних засновників складає 100% – таке товариство з обмеженою відповідальністю буде вважатись іноземним підприємством в розумінні частини 5 статті 22 Земельного кодексу України.

Аналогічні обмеження діють також і для спільних підприємств.

Частина 3 статті 82 Земельного кодексу України передбачає, що спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.

Однак попри наведені обмеження існують деякі варіанти набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення нерезидентами.

Один із можливих варіантів дій в такій ситуації:

– Етап 1: створення товариства з обмеженою відповідальністю «А» з розподілом статутного капіталу за схемою 99%+1% (99% – нерезидент, 1% – фізична особа, громадянин України);

– Етап 2: створення товариства з обмеженою відповідальністю «В» з розподілом статутного капіталу за схемою 99%+1% (99% – ТОВ «А», 1% – фізична особа, громадянин України).

В цьому разі ТОВ «В» не матиме ознак «спільного підприємства», про яке йдеться в частині 3 статті 82 Земельного кодексу України, оскільки дане товариство буде засноване громадянином України та юридичною особою України.

Така «дворівнева система» участі іноземних суб’єктів вже тривалий час застосовується на практиці.

Інший варіант дій – це створення товариства з обмеженою відповідальністю громадянами України, які в подальшому формують статутний капітал шляхом внесення земельних ділянок. Після передачі земельних ділянок до статутного капіталу та державної реєстрації права власності на землю за товариством, здійснюється викуп часток в статутному капіталі іноземними суб’єктами.

Аналіз частин 2 та 3 статті 82 Земельного кодексу України вказує на заборону спільним підприємствам набувати (придбавати) земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Однак дана норма (які і інші норми Земельного кодексу) не містять заборони придбавати іноземним компаніям чи громадянам інших держав частки в статутному капіталі юридичних осіб, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення.


0 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *